#Тропар_дня Преподобним Ісаакію, Далмату і Фавсту Бо́же оте́ц на́ших,/ творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости,/ не отста́ви ми́лость Твою́ от нас,/ но моли́твами их// в ми́ре упра́ви живо́т наш.
📖Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року (Мф. 23:29-39) Скільки милостей явив Господь Єрусалиму (тобто юдеям)! І, нарешті таки, змушений був сказати: "Ось залишається дім ваш пустий" (Мф.23:38). Відомо всім, які були від цього наслідки: юдеї досі бездомні*. Чи не буває подібного і з душею? Дбає про неї Господь і всіляко її напоумлює; покірна йде зазначеним шляхом, а непокірна залишається у своєму противленні Божому покликанню. Але Господь не кидає і її, а вживає всі засоби, щоб її напоумити. Зростає завзятість; зростає і Божий вплив. Але всьому міра. Душа доходить до озлоблення, і Господь, бачачи, що вже нічого більше зробити з нею не можна, залишає її в руках падіння свого - і гине вона, подібно до фараона. Ось і візьми всякий, кого борють пристрасті, собі звідси урок, що не можна безкарно продовжувати поблажку до кінця. Чи не час кинути, і не іноді тільки собі відмовляти, а зробити вже рішучий поворот? Адже ніхто не може сказати, коли переступить межу. Можливо, ось-ось і кінець Божому довготерпінню.